Вибірка у соціології та її види

Вибірка — це сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, що підлягає безпосередньому вивченню сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об'єкта, одиниць спостереження й вивчення при масових соціологічних дослідженнях

Безліч соціальних об'єктів які є предметом вивчення в програмі соціологічного дослідження, утворюють генеральну сукупність. Як генеральну сукупність можна розглядати жителів країни, області, під­приємців, студентів всієї країни тощо. Частина об'єктів генеральної сукупності, що виступають як об'єкти спостереження називається вибірковою сукупністю. Число одиниць спостереження в складі вибіркової сукупності називається обсягом вибірки.

Більшість соціологічних досліджень носять не суцільний, коли вивчаються всі елементи об'єкта а вибірковий характер.

При розгляді будь-якої схеми побудови вибірки повинні бути враховані два фактори: 1) наявність або відсутність ймовірного механізму відбору й 2) наявність або відсутність об'єктивності при відборі Облік цих факторів дає такі основні види вибірки випадкова квазівипадкова, квотна, багатоступінчаста та ін.

Вибірка випадкова. Спосіб відбору, при якому кожний елемент генеральної сукупності має деяку, відмінну від нуля імовірність бути відібраним

Реалізувати процедуру простого випадкового відбору можна двома прийомами лотерейним методом і за допомогою таблиці випадкових чисел

Вибірка невипадкова. Виділяють два види невипадкового відбо­ру спрямований відбір {цілеспрямований, цільовий, вибір на розсуд) і стихійний Спрямований відбір характеризується вибором одиниць або груп одиниць за яким-небудь заздалегідь визначеним принципом. Найпоширенішими формами спрямованого відбору вважаються, вибір типових об'єктів, метод «сніжної грудки» і вибір квотами.

Стихійні вибірки формуються довільно й, як правило, незалежно від дослідника Прикладами стихійного відбору можуть служити опитування за допомогою засобів масової інформації, «вибірка першого зустрічного», опитування пасажирів на зупинках або в транспорті тощо.

Вибірка квотна — мікромодель об'єкта соціологічного досліджен­ня, сформована на основі статистичних відомостей (параметрів квот) переважно про соціально-демографічні характеристики елементів генеральної сукупності.

Квотний метод вибірки передбачає попередню наявність статис­тичних відомостей щодо ряду істотних характеристик генеральної сукупності. Однак ці відомості не використовуються для визначення обсягу вибірки, тому що надалі відбір респондентів здійснюється не випадково, а цілеспрямовано, за допомогою інтерв'юерів. Число характеристик, дані про які вибираються як квоти, як правило, не перевищує чотирьох.

Вибірка багатоступінчаста — вид вибірки, побудований із засто­суванням процедури поетапного відбору об'єктів, до того ж сукупність об'єктів, відібраних на попередньому етапі (сходинці) стає вихідною для відбору на наступному. Проміжні об'єкти, що становлять вибір­кову сукупність на вищих сходинках багатоступінчастої вибірки, на­зиваються одиницями відбору. Розрізняють одиниці відбору першої сходинки (первинні одиниці), одиниці відбору другої сходинки (вто­ринні одиниці) тощо. Об'єкти нижньої сходинки з яких безпосеред­ньо ведеться збір соціологічної інформації, називаються одиницями спостереження.

Прикладом може служити дослідження ставлення студентів до реформ у системі вищої освіти. Генеральна сукупність — усі студенти вузів. Застосовуються три сходинки відбору. На першій виділяються вузи за напрямками. Друга сходинка — у кожній групі вузів робить­ся випадковий непропорційний відбір. Наприклад, відбирається по одному або два вузи з кожної групи. На третій сходинці у вузах виз­начаються факультети й курси, на яких пройде дослідження. Четверта сходинка припускає визначення студентських груп, які будуть опитані. Одиницею спостереження є студент.

Піча

Вибірка

Особливе значення в соціологічному дослідженні відводиться вибірці. Це обумовлено тим, що об'єкт дослідження найчастіше нараховує сотні, тисячі, десятки або сотні тисяч людей. Всі вони не можуть бути опитані. Тому при підготовці дослідження важливо так сформувати вибірку, щоб вона була і економічною, і презентативною, тобто вона має правильно відбивати всі характеристики генеральної сукупності, із якої вона походить. Репрезентативність забезпечується дизайном вибірки (стратегією і процедурами її фор­мування) і розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність результатів. Економічність (ефективність) вибірки пов'я­зується з вартістю вибіркового дослідження.

^Генеральною сукупністю називають об'єкт дослідження, на який роз­повсюджуються висновки соціологічного аналізу. Генеральні сукупності ділять на кінцеву і (практично) бескінцеву, конкретні і гіпотетичні, однорідні і неоднорідні. II * Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної II сукупності, відібрані за суворо заданим правилом. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, документи, що аналізуються і т. п.), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв'юванню) називають одиницями аналізу. Ними можуть виступати окремі люди, їх групи, трудові

Колективи.

Увага!

Існує усталена пропорція: якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 чол. , то достатнім об'ємом вибіркової сукупності вважається об'єм не менше 500 чол. при більшій величині вибірка становить 10%, але не більше 2000-2500 чол.

В соціологічній практиці застосовуються різноманітні способи вибірки: простий випадковий відбір, багатоступеневий, систематичний, стратифікований, кластерний (гніздовий), квотнийта ін. Зупинимось коротко на їх характеристиці.

Простий випадковий відбір передбачає, що всі елементи генеральної су­купності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку. При цьому береться до уваги, що:

► генеральна сукупність є однорідною;

► всі її елементи є доступними для дослідження в однаковій мірі;

► в наявності є повний список елементів, що становлять генеральну сукупність;

► до цього списку застосовуються процедури випадкового відбору (з використан­ням таблиць або генераторів випадкових чисел).

Багатоступеневий відбір застосовують стосовно великих генеральних су­купностей із складною структурою. Для цього генеральну сукупність структурують, розбиваючи її на кінцеве число підсукупностей. Утворюються нова, конкретна і кінцева, генеральна сукупність, елементами (одиницями відбору) якої є виділені підсукупності. Серед них вибираються одиниці аналізу. Ця операція може повторюватися декілька разів, поки не будуть виявлені підсу­купності, доступні для безпосереднього вивчення. Як правило, на останній ступені одиниці відбору співпадають з одиницями аналізу.

Систематичний відбір - це відбір із списку з певним "кроком" (наприклад, через 10, 20, 50 і т. д. чоловік).

Стратифіковані вибірки застосовують до неоднорідних генеральних сукупностей і в тих випадках, коли списки об'єктів легше одержати частинами, ніж по всій генеральній сукупності в цілому. У випадку стратифікованого випадкового відбору обсяг вибірки ділиться між стратами пропорційно їх чисельності, і потім із кожної страти вибирається проста випадкова вибірка. Наприклад, при вивченні студентства м. Києва стратифікується генеральна сукупність по вищих навчальних закладах, а внутрі кожного з них - по фа­культетах.

В кластерному відборі в якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи або колективи. Наприклад, із 15 студентських груп, в яких займається по 20, відбирається 5, і в цих групах проводиться су­цільне опитування. Кластерна вибірка дає науково обгрунтовану соціологічну інформацію, якщо групи максимально подібні за найважливішими озна­ками (наприклад, за статтю, віком, видом навчання і т. п.).

В цілеспрямованій вибірці найчастіше використовуються методи стихій­ної вибірки, основного масива і квотної вибірки, "снігового клубка", дос­тупні вибірки та ін. Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опиту­вання телеглядачів, читачів газет, журналів. Тут наперед неможливо визначити структуру масива респондентів, які заповнять і відправлять поштою анкети. Тому висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.

Метод основного масиву зазвичай застосовується при проведенні піло­тажного або розвідувального дослідження на невеликих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводити вибіркове дослідження. Він практикується при задаванні якогось конкретного запитання. В подібних випадках опитується до 60-70 відсотків респондентів, які опинились у відбірковій сукупності.

Метод квотної вибірки часто застосовується при вивченні громадської дум­ки. Ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є в наяв­ності статистичні дані про контрольні ознаки (наприклад, рівень освіти, кваліфі­кації) елементів генеральної сукупності. Наявні дані про ту або іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення - показників квоти. Рес­понденти за таким методом відбираються цілеспрямовано, із збереженням показ­ників квот. Число показників, дані про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників відбір респондентів стає затрудненим. Цей метод спеціалісти не рекомендують використовувати в дос­лідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.

Метод доступної вибірки застосовується при дослідженнях генеральних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗМІ (яка опитується безпосередньо за допомогою ЗМІ), споживачі певних товарів (опитуються в точках торгівлі), члени релігійних конфесій, представників яких опитують в місцях проведення культових заходів і т. п.

Щодо метода "снігового клубка", то він являє собою щось середнє між методом доступної вибірки і основного масива. Він застосовується до мало-

Помилки вибірки ^Інститут Геллапа)

200 чол. +/- 8% 400 чол +/- 6% 600 чол. +/- 5% 750 чол. +/- 4% 1000 чол. +/- 4% 1500 чол. +/- 3 % 4000 чол. +/- 2%

чисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми). Кожного знайденого члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає. Так складається основа вибірки, поки вона не буде оптимальною.

Який би метод вибірки не застосовувався в дослідженні, вимірювання якогось показника проводиться лише на частині генеральної сукупності, а це може приводити до певних помилок вибірки. Помилкою вибірки (Б) для якогось показника називається різниця між його середнім арифметичним значенням за вибіркою (х) і за генеральною сукупністю (т): Б = (х - т).

Випадкові помилки простої випадкової вибірки із безкінцевої генеральної сукупності мають розподіл, наближений до нормального, з нульовим середнім і дисперсією, яка є рівною 8²/п, де 8² - дисперсія ознаки за вибіркою, а п - її обсяг. Величина О_сі = 8/Цп називається стандартною помилкою вибірки.

Теорія вибірки в соціологічних дослідженнях передбачає систему розра­хунків і формул для оцінювання помилок вибірки і вираховування необхід­ного обсягу вибірки, використання яких соціологом може забезпечити бажаний ступінь точності результатів дослідження.

Етапи проведення і типи соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження. Робочий план соціологічного дослідження

Соціологічне дослідження являє собою систему логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур. Метою цієї системи є усебічне вивчення, аналіз та систематизація соціальних фактів, виявлення зв’язків і залежностей між соціальними явищами й процесами і на підставі зібраної інформації прийняття рішень, розробка заходів по управлінню досліджуваним об’єктом, його прогресивному розвитку.

Соціальний факт – науково зафіксований факт соціальної реальності, що виступає вихідним моментом соціологічного аналізу. В якості соціального факту може виступати будь-яке явище соціального життя. В соціології праці до соціальних фактів прийнято відносити трудову поведінку окремих працівників чи цілих їх груп, продукти трудової діяльності (матеріальні чи духовні) чи ж вербальні дії працівників (оцінки, судження і думки).

Методологією називають систему принципів наукового дослідження. Вона визначає, якою мірою факти можуть слугувати реальним і надійним обґрунтуванням об’єктивного знання.

Методика – сукупність технічних прийомів, пов’язаних з методом дослідження, включаючи часткові операції, їх послідовність і взаємозв’язок.

Метод – основний спосіб збору, обробки й аналізу даних.

Техніка – сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання відповідного методу.

В залежності від своєї загальної спрямованості соціологічні дослідження умовно діляться на прикладні (конкретні) і теоретичні. Соціологи підприємства проводять прикладні дослідження, розв’язуючи конкретні практичні задачі по регулюванню соціальних процесів в трудових колективах, а наукові працівники, проводячи свої дослідження, виявляють деякі загальні соціальні закономірності, тенденції в розвитку досліджуваних процесів і явищ, розв’язують методологічні проблеми.

     

Втім спільним як для прикладних, так і для теоретичних досліджень є те, що вони орієнтуються на відтворення цілісної картини досліджуваного процесу, однак, якщо в теоретичному дослідженні факти зв’язуються передусім з їх теоретичним осмисленням, то в прикладному існує тенденція до формулювання задач дії чи діяльності певної організації на основі проаналізованих фактів.

Організація будь-якого конкретного соціологічного дослідження передбачає поділ праці і здійснюється послідовно по логічно взаємопов’язаним і взаємообумовленим чотирьом етапам:

• І – підготовчо-організаційному;
• ІІ - підготовки реалізації;
• ІІІ – реалізації;
• ІV – аналізу отриманих даних і видачі результатів дослідження.

Вихідні задачі дослідження вирішуються на першому – підготовчо-організаційному етапі. Тут розробляється програма і робочий план дослідження.

Програма соціологічного дослідження

Програма – документ, який являє собою усебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів і методичних прийомів соціологічного дослідження. З огляду на це вона складається з двох частин: методологічної і методичної (процедурної). Перша розкриває, що буде досліджуватися (включає формулювання й обґрунтування проблеми, визначення об’єкту, предмету і мети, проставляння задач дослідження, логічний аналіз основних понять, попередній системний аналіз об’єкта і формулювання гіпотез дослідження), друга – як, яким чином (визначення досліджуваної сукупності і обґрунтування системи виборки одиниць спостереження, набросок основних процедур збору і аналізу вихідних даних).

Безпосереднім приводом до проведення соціологічного дослідження служить реально виникле протиріччя – проблемна ситуація, на з’ясування причин і шляхів розв’язання якої й спрямовується дослідження.

Проблемна ситуація – це протиріччя між нашими знаннями щодо необхідність будь-яких теоретичних чи практичних дій і незнанням засобів, методів, шляхів реалізації цих дій. Відтак програма дослідження мусить чітко визначити це протиріччя, т. т. сформулювати проблему, на розв’язання якої орієнтується дане дослідження.

Мета дослідження – це очікуваний кінцевий результат, що визначає загальну спрямованість дослідження. Мета дослідження розкривається в його задачах, які формулюють питання, на які повинно отримати відповіді для реалізації мети дослідження.

Реалізація мети дослідження визначає наступні задачі:

• з’ясування рівня дисципліни праці і мотиви її порушення;
• соціального протесту порушників дисципліни;
• громадської думки працівників щодо ефективності методів, використовуваних для зміцнення дисципліни тощо.

Існує три типи дослідження (принципових планів):

• розвідувальне,
• описове,
• аналітичне.

Розвідувальне (пошукове) дослідження проводиться в якості попереднього етапу глибоких і масштабних досліджень, коли відсутня достатня чітка уява про проблему і об’єкт дослідження. Його мета – отримати додаткову інформацію, уточнити формулювання проблем, задач, гіпотез.

Описове дослідження – більш складний вид дослідження, яке здійснюється в тому випадку, коли об’єкт дослідження достатньо відомий і дослідник володіє описовою гіпотезою про структурно-функціональні зв’язки і класифікаційні характеристики досліджуваного об’єкту. Мета його – отримати емпіричні свідчення щодо цілісної уяви про досліджуване явище, його структурні елементи, перевірити описову гіпотезу і в разі її підтвердження зробити повний кількісно-якісний опис об’єкта.

Аналітичне дослідження – поглиблене дослідження, яке ставить на меті не лише опис структурних елементів досліджуваного явища, а й виявлення причин, які лежать в його основі і обумовлюють його характер. Аналітичне дослідження відрізняється особливою складністю і вимагає для свого проведення значного часу і старанної підготовки.

Об’єкт дослідження – це соціальний процес, чи область соціальної дійсності, чи якісь соціальні умови, які явно чи неявно містять в собі соціальне протиріччя і породжують проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання. В соціології праці об’єктом дослідження виступають трудова діяльність і умови, в яких ця діяльність здійснюється, соціальні явища і процеси сфери праці.

Предмет соціологічного дослідження – це властивості і сторони об’єкта, які найбільш випукло виражають скрите в ньому протиріччя, досліджувану проблему.

Отримати правильну відповідь на поставлені дослідженням питання дозволяє логічний аналіз предмету дослідження, який є в тому, що предмет розчленовується на складові елементи, кожен з яких досліджується окремо і на підставі синтезу отриманих свідчень складається цілісне уявлення про даний предмет. Отримані в результаті такого розчленовування більш прості поняття в соціології праці називаються операціональними поняттями.

Робочий план соціологічного дослідження

Робочий план дослідження на відміну від програми носить оперативний характер і визначає послідовність проведення дослідження, намічених процедур. Поняття "процедура" відноситься як до дослідження в цілому, так і до окремих його стадій і означає певну послідовність усіх операцій, комплекс організаційних і пізнавальних дій дослідження.

Загальна процедура дослідження включає наступні стадії:

• розробку програми дослідження;
• збір первинної соціологічної інформації;
• обробку і аналіз зібраної інформації.

Завершення розробки плану дослідження слугує формальною підставою до початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження, т. т. другого етапу дослідження – етапу підготовки його реалізації.

На третьому етапі (етапі реалізації) збирається необхідна інформація і заповнюються таблиці, здійснюється математична обробка отриманої інформації, складається звіт про отримані результати математичної обробки.

На четвертому етапі дослідження аналізуються результати математичної обробки, складається звіт по висновках соціологічного дослідження і пояснювальна записка до нього, оформляється додаток. В додатку подаються таблиці, данні яких ілюструють положення усіх розділів звіту. Сюди ж вкладаються основні методологічні матеріали, по яким проводилося дослідження.

1.     Сутність та етапи соціологічного дослідження.

Як і будь-яка наука, соціологія, окрім власне знань як таких, володіє засобами їх отримання. До цієї категорії у соціології відносять систему соціологічного дослідження з усіма процедурами та етапами його проведення. Під соціологічним дослідженням розуміють систему логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, підпорядкованих єдиній меті: отримати точні об’єктивні дані про соціальне явище чи процес, що вивчається. Соціологічне дослідження  слід відрізняти від соціального дослідження. Соціальними є дослідження, які проводяться і в інших суспільних науках – в економічній науці, в політології, правознавстві, етнографії, демографії і т.д.

Конкретно-соціологічні дослідження (КСД) складаються з таких елементів:

1)     об’єкт – процеси і явища соціальної дійсності;

2)     суб’єкт – соціолог-дослідник, або група соціологів;

3)     досягнення певної мети і вирішення конкретних завдань;

4)     засоби – наукові, технічні і організаційні;

5)     результат – нові знання про об’єкт дослідження або підтвердження вже відомих знань.

Конкретно-соціологічне дослідження має ряд етапів свого здійснення, які розрізняються один від одного характером і змістом, формами і процедурами дослідницької діяльності.

2.     Види соціологічних досліджень.

Розрізняють такі основні види конкретно-соціологічного дослідження:

1)                     за метою їх проведення:

-             теоретичні;

-             емпіричні;

2)                     за частотою проведення:

-             разові;

-             повторні;

3)                     за глибиною вивчення проблеми:

-             розвідувальні;

-             описові;

-             аналітичні;

4)                     за способом забезпечення репрезентативності:

-             суцільне;

-             локальне;

-             вибіркове;

5)                     за масштабами проведення:

-             міжнародне;

-             загальнонаціональне;

-             регіональне;

-             галузеве.

Теоретичні дослідження спрямовані на глибоке узагальнення зібраного матеріалу та отримання на цій основі нового знання про об’єкт пізнання. Емпіричні дослідження спрямовані на розв’язання конкретної соціальної проблеми.

Разове дослідження дає інформацію про стан об’єкта аналізу, про кількісні характеристики будь-якого явища або процесу в момент його вивчення. Таку інформацію називають статичною, оскільки вона віддзеркалює нібито моментальний “зріз” характеристик  об’єкта. Повторне дослідження – це дослідження одного й того ж або різних контингентів, які проводяться декілька разів, через певні проміжки часу. Повторні дослідження поділяються на когортні, панельні і лонгітюдні. Об’єктом когортного дослідження є певна вікова група, яка залишається постійною в часі повторних досліджень. За умов панельного дослідження обстежуються  одні й ті ж люди через однакові часові інтервали. Лонгітюдними називають дослідження, момент повторення якого визначається з врахуванням генези сукупності, що вивчається, тобто з досягненням цією сукупністю певної стадії свого розвитку.

Розвідувальне дослідження – найпростіший вид соціологічного аналізу, який дозволяє  розв’язувати обмежені завдання. По суті йде випробування інструментарію, тобто методичних документів: анкети, бланк-інтерв’ю, опитувального листа, карток спостереження та ін. Програма такого дослідження спрощена, сукупності, що обстежуються , невеликі. Розвідувальне дослідження, як правило, випереджає глибоке вивчення проблеми. В ході його уточнюються  мета, гіпотези, питання.

Описове дослідження – більш складний  вид соціологічного аналізу. З його допомогою  отримують емпіричну інформацію, яка дає відносно цілісне уявлення про соціальне явище, що вивчається. Найвагомішим видом соціологічного дослідження  є аналітичне дослідження. Воно не лише описує елементи явища або процесу, що вивчається, але й дозволяє виявити причини, які лежать в його основі. Аналітичне дослідження неможливе без  детально розробленої програми і відпрацьованого інструментарію. Воно переважно завершує  розвідувальне і описове дослідження.

За умов суцільного дослідження об’єктом є вся сукупність респондентів, яка належить до якоїсь спільноти, або групи. Найбільша з таких спільнот – населення країни. При вибірковому дослідженні описується лише репрезентативна група.

3.     Програма соціологічного дослідження.

Під програмою КСД розуміють документ, що вміщує методологічні та процедурні передумови наукового пошуку. В ній викладаються основні завдання дослідження, методика та техніка збору та обробки соціологічної інформації. Програма КСД  складається з двох частин: методологічної та процедурної (Див. рис. 17.1 ). Методологічна частина починається з опису проблемної ситуації. Поняття проблема і проблемна ситуація не є тотожними, хоча й щільно зв’язані між собою. Буває, що проблема є ширшою, ніж проблемна ситуація, а може бути й так, що проблемна ситуація включає декілька проблем. Якщо проблема – це в цілому якесь нерозв’язане завдання, віддзеркалене досить абстрактно, то проблемна ситуація – це якби квінтесенція проблеми, конкретно визначальне протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій на його усунення. Наукова проблема – це стан “знання про незнання”, коли фіксується протиріччя між знаннями про потреби суспільства в певних діях і незнанням способів і засобів здійснення цих дій.

Соціальні проблеми мають різні масштаби. Це, зокрема:

-            проблеми невеликих соціальних груп (навчальних, професійних колективів);

-            проблеми локальних територій (на рівні мікрорайону або невеликого поселення);

-            проблеми, що торкаються інтересів великих соціальних груп (наприклад, професійних, конфесійних, етнічних, вікових);

-            проблеми соціальних інститутів (сім’ї, освіти, армії і т.д.);

-            проблеми цілих регіонів (західних областей України, автономної республіки Крим і т.д.);

-            проблеми, що торкаються потреб та інтересів всього суспільства (соціально-економічні, соціально-політичні та ін.).

Об’єкт дослідження. Під об’єктом в соціологічному дослідженні розуміється галузь соціальної дійсності: соціальні групи, інститути, процеси, відношення, які містять певні соціальні протиріччя, породжують проблемну ситуацію і на який націлений процес наукового пізнання. Визначення об’єкта соціологічного дослідження передбачає фіксацію його основних ознак: просторової (країна, регіон, місто і т.д.), часової (період і  строки проведення дослідження), галузевої (вид діяльності, що вивчається: промисловість, освіта, медицина і т.д.).

Предмет дослідження – найбільш суттєві сторони об’єкта дослідження, які характеризують протиріччя, що в ньому виникли. Один і той же об’єкт (наприклад, студентська молодь) може вивчатися з позицій різних молодіжних проблем і, отже, передбачає багато предметів.

Мета і завдання дослідження. Аналіз будь-якої проблемної ситуації можна провести в теоретичному або прикладному напрямах в залежності від мети дослідження. Мета дослідження може бути сформульована як теоретична. Тоді при підготовці  програми основна увага приділяється теоретичним і методологічним питанням. При постановці прикладних практичних завдань, перш за все, визначається, які конкретні цілі ставляться перед дослідником, з’ясовується, чи немає типового розв’язання цих завдань, віднаходяться варіанти типових рішень стосовно конкретних умов. Отже, мета – це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат.

Гіпотези дослідження. Гіпотеза в соціологічному дослідженні – це науково обгрунтована уява про структуру соціальних об’єктів, характер елементів і зв’язків, які утворюють ці об’єкти, про механізм їх функціонування та розвитку. Вона повинна відповідати ряду вимог. По-перше, узгоджуватися з новими теоріями, істиність яких підтверджена соціальною практикою. По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам. По-третє, гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження. По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість.

За своїм змістом розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези – це уявлення про структурні і функціональні зв’язки досліджуваного об’єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв’язки, що існують у досліджуваному об’єкті і вимагають експерементальної перевірки.

Логічний аналіз основних понять. При розробці програми важливо виділити основні поняття. Вони займають провідне місце у визначенні предмета дослідження. Логічний аналіз понять вимагає глибокого і точного пояснення їх змісту і структури. Потім визначається співвідношення елементів, властивостей соціального явища, що досліджується. Аналіз цих елементів і властивостей дає досліднику реальну уяву про стан соціологічного явища.

Процедурна частина програми включає методику та техніку дослідження, тобто опис прийомів збору, обробки та аналізу соціологічної інформації. Особливість соціологічних досліджень полягає в тому, що більшість висновків в них засновано на інформації, отриманій в результаті вибіркового обстеження. Це є можливим лише при дотриманні вимог репрезентативності. В програмі ці питання вирішуються шляхом визначення обсягу та характеру вибірки. Залежно від специфіки  об’єкта, що досліджується, відбувається вибір методів збору соціологічної інформації – спостереження, анкетування, інтерв’ювання і т.п. На цій основі розробляється інструментарій дослідження (анкети, опитувальні аркуші, картки спостереження та ін.). В програмі визначаються також методи обробки та аналізу отриманої інформації, що передбачає визначення, яким чином це буде здійснюватися.